Продукти

Оцінка якості молодняку молочних корів проводиться за кількома параметрами: щоденний приріст ваги (оптимально 600 г/добу для молочних порід), відповідність породним ознакам та здоров’я тварини. Перспективний молодняк характеризується не лише швидкістю росту, а й міцною конституцією та готовністю до розмноження у відповідному віці.

Для оцінки племінної цінності використовують комплексні індекси, а також характеристики генотипу та розвитку.

Відбір ремонтного молодняку в молочне стадо здійснюють за такими параметрами: вік статевого дозрівання (вірогідність отелення до 24 місяців), фертильність (90–95 % запліднюваність упродовж 60–65-денного парувального періоду), майбутня молочність по биках-батьках (продуктивність потомства), оцінка молочної залози (відсутність анатомічних недоліків), темперамент (віддають перевагу спокійному). Оцінюють також темпи росту (оптимальна маса у віці 1 рік складає 65 % маси дорослих корів) та легкість отелу (використовують попередні материнські показники).

Підготовку приміщення починають із прибирання корму та підстилки після звільнення від тварин. Спочатку проводять механічне очищення від гною та бруду станків, підлоги, годівниць, напувалок, вікон, дверей, проходів, допоміжних приміщень та вигульної площадки. Поверхні промивають гарячою водою, доки не буде видно структуру та колір поверхні. За потреби проводять поточний ремонт приміщення та обладнання, після чого підлогу миють повторно.

Дезінфекцію проводять гарячими розчинами дезінфектантів у дозах згідно з рекомендаціями виробника. Дезінфекцію приміщення проводять перед початком або після завершення певного виробничого циклу.

Залежно від типу утримання розраховують площу приміщення. При вільному утриманні на глибокій підстилці у критих приміщеннях на кожну тварину виділяють 7,5–8 м2 (голштин) та 6 м2 (джерсей). Для підстилки використовують подрібнену деревну стружку чи солому. Підстилку необхідно розпушувати на глибину 25 см двічі на день для аерації, запобігання загріванню та для контролю вологи. Додавати нову підстилку необхідно за потреби, коли вона починає липнути до тварин чи скопичення вологи стає помітним. 

Прив’язне утримання практикують у господарствах, де відсутні доїльні зали, тому тварин годують та доять у стійлі. Худобі забезпечують достатню кількість підстилки для профілактики маститів і травмування, гноївку видаляють вручну від кожної тварини, а з приміщення — скребковими механізмами. Частіше таку систему використовують у країнах із холодним кліматом. Недоліком прив’язної системи утримання є утруднене виявлення охоти у тварин та часті перегули.

Вільно-стійлове утримання передбачає розташування корів у індивідуальних стійлах, між якими розміщують очисний простір для збору та видалення фекалій. Уздовж рядів зі стійлами розміщується кормовий стіл із шириною, що достатня для проїзду спецтранспорту. Розмір стійла має забезпечувати комфортне перебування тварин у приміщенні та достатній відпочинок. У якості підстилки в індивідуальних стійлах використовують пісок, висушений послід, солому та інші вбирні матеріали. 

У проходах може бути організована щілинна підлога — зручне покриття, через яке здійснюється самосплавна система збору екскрементів. Впровадження щілинної підлоги можливе на етапі планування або реконструкції будівлі. Щілинна підлога виготовляється із бетону, тому власник заздалегідь обирає виробника за перевагами та вартістю залежно від напряму та технології утримання. 

Оптимальні показники температури утримання молочних корів коливаються в межах 8–15 °С, вологості повітря — 40–75 %, а швидкість руху повітря — 0,1–1,0 м/с. Корови почуваються комфортніше в прохолодному приміщенні, ніж у жаркому, тому за високих температур збільшують повітрообмін.

Корови чутливі до інтенсивності освітлення, а їхня ендокринна система впливає на продуктивність. Інтенсивність освітлення понад 150 Лк впродовж кількох годин на добу може стимулювати продуктивність. Освітлення в діапазоні 150-200 Лк достатнє для ділянок приміщення для відпочинку та переміщення корів. У темну пору доби інтенсивність штучного освітлення не повинна перевищувати 50 Лк, бажано — 10 Лк і нижче для зменшення продукції мелатоніну.

У світлу пору доби зазвичай забезпечують інтенсивність 200 Лк, а в доїльних залах —300–500 Лк для максимального комфорту корів та працівників.

У корівниках тривалість світлового дня зазвичай має становити 16–18 годин світла і 6-8 годин темряви. Подовження світлового дня стимулює виділення пролактину та інсуліноподібного фактору росту, збільшуючи продукцію молока. 

Коровам сухостійного періоду зазвичай створюють 8-годинний світловий день і 16 годин темного періоду. 

Колірна палітра температури освітлення має перебувати в коридорі 4000-5000 К (нейтральний холодний білий). 

Лактуюча корова потребує 60–70 л води кожного дня для підтримки життєдіяльності та 4–5 л на кожен літр молока. Споживання води залежить від розміру тварини, споживання сухої речовини корму, навколишньої температури і вологості та продуктивності. Для напування тварин використовуються індивідуальні поїлки або корита з фронтом напування 75 см/гол. Це важливо, оскільки після доїння тварини випивають 50–60 % води від добової норми, тому не повинно бути скупчення та конкуренції. Водопровід має забезпечувати достатній тиск, а глибину корит обирають для кращого заміщення води і запобігання застою. Для напування використовують воду, що за якістю має відповідати стандарту питної води. Під час спраги у тварин знижується апетит, поїдання кормів та їхнє засвоєння. Оптимальна температура води має становити 12–15 °С. Для запобігання тепловому стресу в спекотний період використовують фізичні методи захисту (навіси, вентилятори, розбризкування води) та функціональні премікси з осмопротекторами.

Технологія утримання тварин передбачає використання схеми профілактичних обробок та щеплень, рекомендованих службою ветеринарної медицини, та з урахуванням епізоотологічної ситуації в регіоні. При виникненні будь-яких проблем зі здоров’ям тварин необхідно звертатися до лікаря ветеринарної медицини.