Продукти

Біобезпека — це комплекс заходів, заснований на проведенні превентивних профілактичних заходів, спрямованих проти зовнішніх та внутрішніх несприятливих біологічних факторів. У поєднанні з належною організацією роботи та контролем вона дозволить зменшити небезпеку передачі інфекційних захворювань.

Створення системи біологічної безпеки на фермі спрямоване на:

• запобігання потраплянню патогенних мікроорганізмів на господарство;
• їхнє виключення чи обмеження розповсюдження;
• знищення чи скорочення кількості вже присутніх на фермі патогенів;
• контроль захворюваності тварин;
• зменшення ризику забруднення чи біологічного зараження продукції;
• підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.

Неминучі втрати відбуваються через низький рівень біозахисту господарства. Організація біозахисту є важливим інструментом для підтримки здоров’я тварин, людей, продукції.

План біозахисту господарства, на якому утримуються вівці:

• Має бути розроблена програма проведення дезінфекції та санітарної обробки тваринницьких приміщень. Циклічність заходів щодо дезінфекції встановлюється відповідно до особливостей виробничого циклу.
• Важливо проводити деконтамінацію патогенної мікрофлори і систематично, рутинно проводити профілактичну гігієну копитець шляхом прогону через спеціальні тунельні копитні ванни (або за допомогою обприскування через мобільні копитні установки) із застосуванням спеціальних гігієнічних копитних засобів.
• Розробити і суворо виконувати систему ветеринарних профілактичних вакцинацій поголів’я відповідно до епізоотичної обстановки та інфекційних захворювань, що виявляються.
• Необхідно особливу увагу надавати ветеринарному обслуговуванню молодняку, санітарним умовам утримання ягнят, дотриманню системи «порожньо-зайнято», санітарній обробці посуду для випоювання молодняку, своєчасним обробкам (обробка пуповини новонароджених, випоювання молозива і перших препаратів).
• Щодня проводити клінічний ветеринарний огляд поголів’я, виявляти хворих та підозрілих на інфекційні захворювання тварин, ізолювати та проводити лікування або ухвалювати рішення про подальше використання тварини (вибраковування, санітарна бойня).
• У разі виявлення тварин із підозрою на інфекційне захворювання або без видимих причин, необхідно проводити лабораторне дослідження патологічного матеріалу для уточнення діагнозу та запобігання поширенню можливої інфекції.
• Важливо проводити профілактичну обробку всього поголів’я овець проти ендо- та ектопаразитів для профілактики інвазійних захворювань та виключення трансмісивного поширення інфекцій у стаді.
• Проводити дезінсекційну обробку приміщень проти комах та їхніх личинок.
• Проводити дератизацію приміщень для утримання худоби, кормосховищ, побутових приміщень для знищення гризунів та виключення занесення інфекцій на ферму.
• На господарстві працювати тільки в спеціальному одязі та взутті. Цей спецодяг повинен піддаватися пранню та санітарній обробці на місці.
• Усі працівники ферми повинні бути здоровими та мати документальне медичне підтвердження, що вони не хворіють і не є носіями антропозоонозних захворювань, загальних для людини та тварин.
• Необхідно на території ферми встановити пристрої для відлякування птахів, щоб не допустити інфікування приміщень.
• На території господарства не повинно бути бездомних тварин (собак, кішок).
• При придбанні тварин або переміщенні з інших ферм необхідно протягом 30 днів утримувати їх ізольовано від інших тварин в окремому приміщенні («ізоляторі») або на окремому відкритому майданчику. Карантин.
• Проводити моніторинг кормів (усіх видів), у тому числі готових (проба від кожної нової партії) і досліджувати їх на бактеріологію та наявності в них мікотоксинів.
• Проводити мінімум 1 раз на рік лабораторне дослідження води, яка використовується для напування худоби, на наявність патогенних мікроорганізмів, а також хімічного складу — на наявність токсичних домішок та придатність до напування.
• Двічі на рік необхідно проводити поголовне планове дослідження на інфекційні захворювання згідно з рекомендаціями служби ветеринарної медицини.
• Важливо створити біобезпеку запліднення.
• Проводити систематичний моніторинг біологічного матеріалу, взятого від тварин (кров, біологічні рідини, слина, змив слизових оболонок, молоко) для виключення інфекцій, що протікають приховано, та оперативного ухвалення рішень щодо ліквідації інфекцій.
• Проводити регулярний лабораторний контроль виробленої продукції. 
• Здійснювати ветеринарно-санітарний контроль за місцями поховання тварин.

Виробничі приміщення повинні бути непроникні для птахів і диких тварин, з обмеженим доступом для людей. Здійснюється періодичний контроль наявності гризунів. Дотримання принципу «порожньо-зайнято» у всіх виробничих приміщеннях.