Продукти
Домашньому подвір'ю
Утримання овець
-
Біобезпека — це комплекс заходів, заснований на проведенні превентивних профілактичних заходів, спрямованих проти зовнішніх та внутрішніх несприятливих біологічних факторів. У поєднанні з належною організацією роботи та контролем вона дозволить зменшити небезпеку передачі інфекційних захворювань.
Створення системи біологічної безпеки на фермі спрямоване на:
- запобігання потраплянню патогенних мікроорганізмів на господарство;
- їхнє виключення чи обмеження розповсюдження;
- знищення чи скорочення кількості вже присутніх на фермі патогенів;
- контроль захворюваності тварин;
- зменшення ризику забруднення чи біологічного зараження продукції;
- підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.
Неминучі втрати відбуваються через низький рівень біозахисту господарства. Організація біозахисту є важливим інструментом для підтримки здоров’я тварин, людей, продукції.
План біозахисту господарства, на якому утримуються вівці:
- Має бути розроблена програма проведення дезінфекції та санітарної обробки тваринницьких приміщень. Циклічність заходів щодо дезінфекції встановлюється відповідно до особливостей виробничого циклу.
- Важливо проводити деконтамінацію патогенної мікрофлори і систематично, рутинно проводити профілактичну гігієну копитець шляхом прогону через спеціальні тунельні копитні ванни (або за допомогою обприскування через мобільні копитні установки) із застосуванням спеціальних гігієнічних копитних засобів.
- Розробити і суворо виконувати систему ветеринарних профілактичних вакцинацій поголів’я відповідно до епізоотичної обстановки та інфекційних захворювань, що виявляються.
- Необхідно особливу увагу надавати ветеринарному обслуговуванню молодняку, санітарним умовам утримання ягнят, дотриманню системи «порожньо-зайнято», санітарній обробці посуду для випоювання молодняку, своєчасним обробкам (обробка пуповини новонароджених, випоювання молозива і перших препаратів).
- Щодня проводити клінічний ветеринарний огляд поголів’я, виявляти хворих та підозрілих на інфекційні захворювання тварин, ізолювати та проводити лікування або ухвалювати рішення про подальше використання тварини (вибраковування, санітарна бойня).
- У разі виявлення тварин із підозрою на інфекційне захворювання або без видимих причин, необхідно проводити лабораторне дослідження патологічного матеріалу для уточнення діагнозу та запобігання поширенню можливої інфекції.
- Важливо проводити профілактичну обробку всього поголів’я овець проти ендо- та ектопаразитів для профілактики інвазійних захворювань та виключення трансмісивного поширення інфекцій у стаді.
- Проводити дезінсекційну обробку приміщень проти комах та їхніх личинок.
- Проводити дератизацію приміщень для утримання худоби, кормосховищ, побутових приміщень для знищення гризунів та виключення занесення інфекцій на ферму.
- На господарстві працювати тільки в спеціальному одязі та взутті. Цей спецодяг повинен піддаватися пранню та санітарній обробці на місці.
- Усі працівники ферми повинні бути здоровими та мати документальне медичне підтвердження, що вони не хворіють і не є носіями антропозоонозних захворювань, загальних для людини та тварин.
- Необхідно на території ферми встановити пристрої для відлякування птахів, щоб не допустити інфікування приміщень.
- На території господарства не повинно бути бездомних тварин (собак, кішок).
- При придбанні тварин або переміщенні з інших ферм необхідно протягом 30 днів утримувати їх ізольовано від інших тварин в окремому приміщенні («ізоляторі») або на окремому відкритому майданчику. Карантин.
- Проводити моніторинг кормів (усіх видів), у тому числі готових (проба від кожної нової партії) і досліджувати їх на бактеріологію та наявності в них мікотоксинів.
- Проводити мінімум 1 раз на рік лабораторне дослідження води, яка використовується для напування худоби, на наявність патогенних мікроорганізмів, а також хімічного складу — на наявність токсичних домішок та придатність до напування.
- Двічі на рік необхідно проводити поголовне планове дослідження на інфекційні захворювання згідно з рекомендаціями служби ветеринарної медицини.
- Важливо створити біобезпеку запліднення.
- Проводити систематичний моніторинг біологічного матеріалу, взятого від тварин (кров, біологічні рідини, слина, змив слизових оболонок, молоко) для виключення інфекцій, що протікають приховано, та оперативного ухвалення рішень щодо ліквідації інфекцій.
- Проводити регулярний лабораторний контроль виробленої продукції.
- Здійснювати ветеринарно-санітарний контроль за місцями поховання тварин.
Виробничі приміщення повинні бути непроникні для птахів і диких тварин, з обмеженим доступом для людей. Здійснюється періодичний контроль наявності гризунів. Дотримання принципу «порожньо-зайнято» у всіх виробничих приміщеннях.
-
Оцінка якості ягнят проводиться за кількома параметрами: здоров’я, жива маса, загальний розвиток, кількість тварин у приплоді, недоліки вовни та конституції. Специфіка критеріїв оцінки залежить від породних особливостей овець.
Здорові тварини мають яскраві очі без виділень, а слизові оболонки рожевого або блідо-рожевого кольору. Залежно від віку оглянутих тварин звертають увагу також на зуби. Тварина повинна рухатись активно, без кульгання. Дихання рівне, спокійне, а з ніздрів не має бути незвичайних виділень. Угодованість за шкалою від 1 до 5 повинна бути близько 3: хребет відчувається, але не високим гребенем. Шерсть рівномірна, а шкіра чиста, у ділянці хвоста не забруднена фекаліями.
Системи утримання
Залежно від природних, кліматичних та географічних умов розташування господарства обирають пасовищну, пасовищно-стійлову, стійлово-пасовищну чи стійлову систему утримання.
Системи утримання овець
Система утримання Характеристика Пасовищна Використовується в регіонах, де достатньо пасовищ, у т.ч. в зимовий період. Вівці випасаються 80 % часу, і потреба в засобах механізації мінімальна. Тварини утримуються цілий рік на пасовищі з підгодівлею грубими та концентрованими кормами взимку. Пасовищно-стійлова Використовується в регіонах, де в зимовий період можливе утримання на пасовищах. Вівці перебувають на пасовищах 60–70 % часу, тому є необхідність у засобах механізації та людських ресурсах на підготовку кормів і прибирання гною. Виникає необхідність у заготівлі кормів для маток у період ягніння та підгодівлі овець у зимовий та ранньовесняний періоди, коли недостатній рівень зеленої маси. Стійлово-пасовищний Вівці перебувають на пасовищі 30–40 % часу, а пасовищні корми складають 35–45 % річної потреби. Витрати на кормовиробництво зростають до 60–70 % від загальних витрат. Використовується в регіонах із тривалою зимою. Цілорічне стійлове Вівці утримуються без випасу. Для утримання використовуються приміщення, транспорт для виготовлення та роздачі кормів. Скупчене утримання вимагає дотриманння максимального переліку зооветеринарних заходів. Тварин узимку тримають і годують у приміщеннях та вигульно-кормових таборах, а влітку — лише на вигульно-кормових таборах. -
Пасовищно-стійлова система утримання вважається найпоширенішою. У холодну пору року тварин тримають у закритих приміщеннях — кошарах, а влітку виганяють на природні чи культурні пасовища. Навіть узимку за поганих погодних умов овець виганяють у відкриті загони чи табори для годівлі та вигулу. Виділяють секції для ягніння та пункт штучного запліднення. Підлога та огорожа у вівчарнях виготовляється з дерев’яних решітчастих щитів, які можуть трансформуватися для запобігання хаотичному переміщенню тварин.
Характеристика решітчастих огорож у вівчарнях
Призначення Висота щитів, см Просвіти в решітках щитів, см Для кліток у родильному відділенні 50–60 У нижній частині до висоти 40–50 см — 5, у верхній — 12 Для кліток, оцарків 80–100 Загальні приміщення для тварин 120 Для кліток у загоні для баранів 120 12–15 Підготовку приміщення починають завчасно до закінчення пасовищного сезону: проводять поточний ремонт, перевіряють справність та достатність годівниць і поїлок. Після ремонту проводять механічне очищення від бруду, для чого поверхні промивають гарячою водою, доки не буде видно структуру та колір поверхні. Дезінфекцію проводять гарячими розчинами дезінфектантів у дозах, рекомендованих виробником. Дезінфекцію приміщення проводять перед початком або після завершення певного виробничого циклу.
Норми площі в групових секціях та індивідуальних станках при утриманні в приміщеннях залежать від способу розміщення, місця годівлі, розміру овець за породами і напрямами продуктивності, на вигульно-кормових майданчиках — від статево-вікової групи тварин.
-
Оптимальні показники температури утримання тварин у вівчарні коливаються в межах 10–15 °С, вологості повітря — 70–80 %, а швидкість руху повітря 0,3–0,8 м/с. Вівці краще почуваються в прохолодному приміщенні, ніж у жаркому, тому за високих температур варто збільшити повітрообмін.
-
Більшість загонів у кошарах може мати рівень освітлення 5–10 Лк. Для максимального комфорту тварин і людей у кошарах зазвичай забезпечують інсенсивність освітлення не нижче 200 Лк, а в окремих зонах допускається діапазон 160–200 Лк. У вівчарнях тривалість світлового дня зазвичай має становити 16–18 годин світла і 6–8 годин темряви.
Колірна палітра температури освітлення має перебувати в коридорі 4000–5000 К (нейтральний холодний білий).
-
Споживання води залежить від типу утримання та стану зеленої маси на пасовищі. Потреба у воді вища при годівлі сухим кормом. У середньому при споживанні 1 кг сухої речовини необхідно забезпечити тварині від 2 до 5 літрів води. Навесні дорослі тварини випивають 3,5–4 л води, влітку — 5–6 л, восени — 3–3,5 л, а взимку — 1,7–2,3 л. Потреба лактуючих тварин підвищується до 10 л на добу.
Середня потреба у воді овець
Група тварин Літрів на добу Дорослі вівці 6–8 Молодняк 2–3 Для напування використовують воду, що за якістю має відповідати стандарту питної води.
Під час спраги у тварин знижується апетит, поїдання кормів та їхнє засвоєння. Оптимальна температура води має становити 12–15 °С. Для запобігання тепловому стресу в спекотний період використовують фізичні методи захисту (навіси, вентилятори, розбризкування води) та функціональні премікси з осмопротекторами.
-
Технологія утримання тварин передбачає використання схеми профілактичних обробок та щеплень, рекомендованих службою ветеринарної медицини та з урахуванням епізоотологічної ситуації в регіоні.
Стрижку овець поєднують із профілактичними та лікувальними обробками проти ектопаразитів.
Нормативні вимоги до стрижки овець
Група тварин Число стрижок Період року Тонкорунні, напівтонкорунні породи Барани плідники 1 Навесні Ремонтні баранчики 1 Навесні Вівцематки 1 Навесні Ярки ремонтні 1 Навесні Грубошерстні Барани плідники 2 Навесні та восени Ремонтні баранчики 2 Навесні та восени Вівцематки 2 Навесні та восени Ярки ремонтні 2 Навесні та восени При виникненні будь-яких проблем зі здоров’ям тварин необхідно звертатися до лікаря ветеринарної медицини.
Наші партнери та магазини в Румунії