Продукти
Домашньому подвір'ю
Утримання кіз
-
Біобезпека — це комплекс заходів, заснований на проведенні превентивних профілактичних заходів, спрямованих проти зовнішніх та внутрішніх несприятливих біологічних факторів. У поєднанні з належною організацією роботи та контролем вона дозволить зменшити небезпеку передачі інфекційних захворювань.
Створення системи біологічної безпеки на фермі спрямоване на:
- запобігання потраплянню патогенних мікроорганізмів на господарство;
- їх виключення чи обмеження розповсюдження;
- знищення чи скорочення кількості вже присутніх на фермі патогенів;
- контроль захворюваності тварин;
- зменшення ризику забруднення чи біологічного зараження продукції;
- підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.
Неминучі втрати відбуваються через низький рівень біозахисту господарства. Організація біозахисту є важливим інструментом для підтримки здоров’я тварин, людей, продукції.
План біозахисту господарства, де утримуються кози
- На господарстві має бути розроблена програма проведення дезінфекції та санітарної обробки тваринницьких приміщень. Циклічність заходів щодо дезінфекції встановлюється відповідно до особливостей виробничого циклу.
- Важливо проводити деконтамінацію патогенної мікрофлори і систематично, рутинно проводити профілактичну гігієну копитець шляхом прогону через спеціальні тунельні копитні ванни (або за допомогою обприскування через мобільні копитні установки) із застосуванням спеціальних гігієнічних копитних засобів.
- Розробити і суворо виконувати систему ветеринарних профілактичних вакцинацій усього поголів’я відповідно до епізоотичної обстановки та інфекційних захворювань, що виявляються.
- Необхідно особливу увагу надавати ветеринарному обслуговуванню молодняку, санітарним умовам утримання ягнят, дотриманню системи «порожньо-зайнято», санітарній обробці посуду для випоювання молодняку, своєчасним обробкам (обробка пуповини новонароджених, випоювання молозива і перших препаратів).
- Щодня проводити клінічний ветеринарний огляд поголів’я, виявляти хворих та підозрілих на інфекційні захворювання тварин, ізолювати та проводити лікування або ухвалювати рішення про подальше використання тварини (вибраковування, санітарна бойня).
- У разі виявлення тварин із підозрою на інфекційне захворювання або без видимих причин, необхідно проводити лабораторне дослідження патологічного матеріалу для уточнення діагнозу та запобігання поширенню можливої інфекції.
- Важливо проводити профілактичну обробку всього поголів’я кіз проти ендо- та ектопаразитів для профілактики інвазійних захворювань та виключення трансмісивного поширення інфекцій у стаді.
- Проводити дезінсекційну обробку приміщень проти комах та їхніх личинок.
- Проводити дератизацію приміщень для утримання худоби, кормосховищ, побутових приміщень для знищення гризунів та виключення занесення інфекцій.
- Працювати на господарстві тільки у спецодязі та взутті. Цей спецодяг повинен піддаватися пранню та санітарній обробці безпосередньо на місці.
- Усі працівники і відвідувачі господарства повинні бути здоровими та мати документальне медичне підтвердження, що вони не хворіють і не є носіями антропозоонозних захворювань, загальних для людини та тварин.
- Установити пристрої для відлякування птахів, щоб не допустити інфікування приміщень.
- На території не повинно бути бездомних тварин (собак, кішок).
- При придбанні тварин або переміщенні з інших ферм необхідно протягом 30 днів утримувати їх ізольовано від інших тварин в окремому приміщенні («ізоляторі») або на окремому відкритому майданчику. Карантин.
- Проводити моніторинг кормів (усіх видів), у тому числі готових (проба від кожної нової партії) і досліджувати їх на бактеріологію та наявність мікотоксинів.
- Проводити мінімум 1 раз на рік лабораторне дослідження води, яка використовується для напування худоби, на наявність патогенних мікроорганізмів, а також хімічного складу — на наявність токсичних домішок та придатність до напування.
- Двічі на рік проводити поголовне планове дослідження на інфекційні захворювання згідно з рекомендаціями служби ветеринарної медицини.
- Дотримуватись біобезпеки запліднення.
- Проводити систематичний моніторинг біологічного матеріалу, взятого від тварин (кров, біологічні рідини, слина, змив слизових оболонок, молоко) для виключення інфекцій, що протікають приховано, та для оперативного ухвалення рішення щодо ліквідації інфекцій.
- Проводити регулярний виробничий лабораторний контроль виробленої продукції.
- Здійснювати ветеринарно-санітарний контроль за місцями поховання тварин.
Виробничі приміщення повинні бути непроникні для птахів і диких тварин, з обмеженим доступом для людей. Здійснюється періодичний контроль наявності гризунів. Дотримання принципу «порожньо-зайнято» у всіх приміщеннях.
-
Оцінка якості козенят проводиться за кількома параметрами: здоров’я, жива маса, загальний розвиток, кількість тварин у приплоді, недоліки вовни та конституції. Специфіка критеріїв оцінки залежить від породних особливостей кіз.
Здорові тварини мають яскраві очі без виділень, а слизові оболонки рожевого або блідо-рожевого кольору. Тварина рухається активно, без кульгання. Дихання рівне, спокійне, а з ніздрів не повинно бути незвичайних виділень. Угодованість за шкалою від 1 до 5 має бути близько 3: хребет відчувається, але не високим гребенем. Шерсть рівномірна, а шкіра чиста, у ділянці хвоста не забруднена фекаліями.
-
Залежно від природних, кліматичних та географічних умов розташування господарства обирають пасовищну, пасовищно-стійлову, стійлово-пасовищну чи стійлову систему утримання. Утримання кіз передбачає планування комплексу заходів, що включають розміщення, годівлю, забезпечення оптимальних зоогігієнічних умов з урахуванням етологічних особливостей. Кози утримуються безприв’язно групами на глибокій чи періодично замінній підстилці, а також без неї чи частково або повністю решітчастій підлозі (для молочних кіз решітчаста підлога не бажана). Годівлю та напування тварин здійснюють у приміщеннях чи на вигульно-кормових майданчиках. Пасовищна система утримання вважається екстенсивною, єдина перевага якої — економія на годівлі.
Системи утримання кіз
Система утримання Характеристика Пасовищна Використовується в регіонах, де достатньо пасовищ, у т.ч. в зимовий період. Тварини утримуються цілий рік на пасовищі з використанням таборів. Пасовищно-стійлова Узимку тварин утримують у приміщеннях або на вигульно-кормових майданчиках, улітку — на пасовищах із використанням літніх таборів. Площа навісу для укриття тварин у літній період визначають з розрахунку 0,6–0,8 м2 на одну матку, 0,3–0,4 м2 — на одну голову молодняку. Стійлово-пасовищна Цілорічна стійлова Тварини утримуються у приміщеннях, у приміщеннях та на вигульно-кормових майданчиках; на вигульно-кормових майданчиках. Окіт маток планується на зимовий період, ранню весну чи весну, а в молочному чи м’ясному козівництві — на осінь чи впродовж року. У холодний період року окіт проводять у приміщеннях із родильним відділенням і тепляком або в спеціальному приміщенні, а в теплу пору року — під навісами з тепляками.
Козенят вирощують залежно від прийнятої технології: сумісно з матками, у кошарі чи штучно.
Способи вирощування козенят
Спосіб Опис Сумісний Козенят утримують із матками в приміщенні, у гарну погоду — на вигульно-кормових майданчиках чи пасовищах. Кошарно-стійловий Маток із козенятами утримують у приміщенні до 10–15-денного віку. Удень маток утримують на вигульно-кормових майданчиках чи пасовищах, козенят у гарну погоду — на вигульно-кормових майданчиках, окремо від маток, а в погану — у приміщенні; один-два рази на добу маток підпускають до козенят для годівлі, вночі. Штучний Козенят відлучають від маток упродовж 1–3 днів після народження і тримають в окремих секціях для штучної відгодівлі. -
Підготовку приміщення починають завчасно до закінчення пасовищного сезону: проводять поточний ремонт, перевіряють справність та достатність годівниць і поїлок. Після ремонту проводять механічне очищення від бруду, для чого поверхні промивають гарячою водою, доки не буде видно їхню структуру та колір. Дезінфекцію проводять гарячими розчинами дезінфектантів у дозах, згідно з рекомендаціями виробника. Дезінфекцію приміщення проводять перед початком або після завершення певного виробничого циклу.
Норми площі в групових секціях та індивідуальних станках при утриманні в приміщеннях залежать від способу розміщення, місця годівлі, розміру кіз за породами і напрямами продуктивності, на вигульно-кормових майданчиках — від статево-вікової групи тварин.
Рекомендовані параметри приміщень для дійних кіз
Статево-вікова група Площа, м2 Козли-плідники 2–2,5 Матка з козенятами 2,0–2,5 Кози холості 1,5–1,8 Молодняк 4–12 місяців 0,6–0,8 Молодняк 12–18 місяців 0,9–1,0 -
Оптимальні показники температури утримання тварин у кошарі коливаються в межах 10–15 °С, вологості повітря — 70–80 %, а швидкість руху повітря — 0,3–0,8 м/с. Козам комфортніше в прохолодному приміщенні, ніж у жаркому, тому при високих температурах збільшують повітрообмін.
Оптимальні показники мікроклімату при утриманні кіз
Показники Кошари, приміщення для козлів, козематок, молодняка після відлучення Родильне відділення в тепляку, кошари з щілинною підлогою Приміщення для утримання кіз з козенятами Температура, ОС 5 (3-6)
15 (12-16)
8-12 Відносна вологість, % 75 (50-85)
70 (50-85)
50-75 Повітрообмін, м3/год на 1 голову: взимку, перехідний період,
влітку
15 25
45
15 30
50
10 20
40
Швидкість руху повітря, м/с взимку, перехідний період,
влітку
0,5 0,5
0,8
0,2 0,3
0,5
0,5 0,3
0,2
Допустиме мікробне забруднення, тис. мікробних одиниць на 1 м3 повітря не більше 70
не більше 70
не вище 50 Допустима концентрація шкідливих газів: вуглекислого, %;
аміаку, мг/м3;
сірководню, мг/м3
0,3 20,0
10,0
0,25 20,0
10,0
0,25 20,0
10,0
-
Для максимального комфорту тварин і працівників у кошарах зазвичай забезпечують інтенсивність освітлення не нижче 200 Лк, а в окремих зонах допускається діапазон 160–200 Лк. У приміщеннях тривалість світлового дня зазвичай має становити 16–18 годин світла і 6–8 годин темряви.
Колірна палітра температури освітлення має перебувати в коридорі 4000–5000 К (нейтральний холодний білий) . -
Тварини повинні мати необмежений доступ до свіжої чистої води.
Споживання води залежить від типу утримання та стану зеленої маси на пасовищі. Потреба у воді вища при годівлі сухим кормом. Для лактуючих кіз споживання води становить 3,5 л на кожен літр молока. В середньому при споживанні 1 кг сухої речовини необхідно забезпечити тварині від 2 до 5 літрів води. Навесні дорослі тварини випивають 3,5-4 л води, влітку 5-6л, восени – 3-3,5л, а взимку 1,7-2,3 л. Потреба лактуючих тварин підвищується до 10 л на добу.
Середня потреба у воді кіз
Група тварин Літрів на добу Дорослі вівці 6–8 Молодняк 2–3 Для напування використовують воду, що за якістю має відповідати стандарту питної води.
Під час спраги у тварин знижується апетит, поїдання кормів та їхнє засвоєння. Оптимальна температура води має становити 12–15 °С. Для запобігання тепловому стресу в спекотний період використовують фізичні методи захисту (навіси, вентилятори, розбризкування води) та функціональні премікси з осмопротекторами.
-
Технологія утримання тварин передбачає використання схеми профілактичних обробок та щеплень, рекомендованих службою ветеринарної медицини та з урахуванням епізоотологічної ситуації в регіоні.
При виникненні будь-яких проблем зі здоров’ям тварин необхідно звертатися до лікаря ветеринарної медицини.
Наші партнери та магазини в Румунії