Продукти

Індичата мають бути рухливими, активними і важити 50–52 г. Втягування шиї, настовбурчене пір’я, посилене дихання з відкритим дзьобом, жалібний писк, поїдання підстилки, блідий колір голови свідчать про проблеми зі здоров’ям та утриманням птиці. Власники повинні спостерігати за розподілом птиці по приміщенню, споживанням корму і води, зміною кольору або консистенцією посліду, зміною запаху в пташнику.

Приміщення для вирощування індиків має бути ізольоване від інших тваринницьких споруд. При підготовці приміщення видаляють послід від попередньої птиці, виконують сухе прибирання (вимітання дочиста підлоги, стелі, стін), потім за допомого мийки під високим тиском здійснюють вологе прибирання приміщення. Залишки бруду видаляють із годівниць і поїлок, вентиляційних систем і нагрівальних приладів. 

Дезінфекцію проводять засобами, які мають широкий спектр дії. Дезінфікційні засоби обирають зі списку сертифікованих в країні ветеринарних препаратів. Окремо звертають увагу на протипаразитарну обробку. 

Після очищення й дезінфекції приміщення та перевірки справності теплового, світлового і вентиляційного обладнання завозять підстилку, монтують брудерні огорожі та розкладають листи паперу або лотки для яєць для першої роздачі корму. Щоб уникнути втрат на початку вирощування, птахи повинні відразу потрапляти до добре підготовлених відділень пташників. Підлога брудерної зони покривається шаром тирси із мякої деревини. Поверхня повинна бути рівною, щоб птиця не падала, не лежаа на спині та на боці. Розподіл годівниць та поїлок у пташнику проводять так, щоб птах з будь-якого місця міг знайти годівницю.

Мікроклімат пташника сильно залежить від властивостей підстилки і від того, як із нею працюють. Метою використання підстилки є створення сухої, без пилу обстановки, щоб звести на мінімум живильне середовище для бактерій. Стандартно підстилкою для індиків є солома, відходи деревини або лушпиння зернових у природній або переробленій формі. Матеріал має добре поглинати вологу, не містити бруду, шкідливих речовин, збудників хвороб або цвілі.

Щоб індичата отримували тепло знизу, за наявності опалення підлоги підстилка повинна наноситися тоншим шаром (близько 3 см), а коли обігрів проводиться зверху, то шар підстилки має складати 8 см влітку і 10 см взимку. 

Індичат із картонних коробок переміщують спокійно, не кидають і не створюють шум. Щільність посадки залежить від технічної можливості контролю мікроклімату та в ідеальних умовах може досягати 52-58 кг/м2 живої маси до кінця терміну вирощування. Щільність посадки залежить також від обраного кросу та спільного чи роздільного утримання самців і самок. 

Після посадки в брудер індичат залишають мінімум на одну годину для акліматизації середовища, після чого кожні 2 години проводять контроль за температурою, вентиляцією, рівнем води та корму. На 3–4 добу можна розширювати огорожу, а на 5–7 день кільця прибирають.

Брудерний період. У зоні розташування птахів температура має становити 36–37 °С, а по краю кільця — не нижче 23–26 °С. Випромінювачі залежно від їх типу і пори року повинні розташовуватися на висоті 70–90 см. Для кожного кільця забезпечують окреме регульоване джерело світла. Підігрів приміщення розпочинають за 48–72 години залежно від пори року. Перші 23 години індичат утримують в освітленому приміщенні, щоб птахи змогли знайти корм і воду. У подальшому індичатам достатньо 16-годинного світлового дня.

У випадку вирощування індиків без огороджувальних кілець у приміщенні повинна бути постійна температура 36-37 °С, причому індичата вирощуються у великих групах за максимальної щільності, а примусова вентиляція має забезпечувати відмінну подачу повітря і створення мікрокліматичних умов. Температура бетонної підлоги має становити близько 28 °С, а температура підстилки — 34 °С.

У пташниках відкритого типу вентилятори змішують холодне повітря ззовні із теплим повітрям всередині приміщення. У жарку погоду увімкнені вентилятори створюють ефект охолодження.

У пташниках закритого типу забезпечують обладнання для примусової мінімальної, перехідної та тонельної вентиляції.

Джерело світла має забезпечувати синтез вітаміну Д, який впливає на насичення кісток мінералами, що гарантує ріст та однорідність. Для вирощування молодняку рекомендоване освітлення теплим білим світлом 2700–3000 кельвін. Сучасна програма освітлення включає періоди освітлення та темряви. У перший день життя світловий день має становити 23 години, далі поступово знижуватися до 16 годин/добу упродовж тижня. Тривалість освітлення у віці 2–4 тижнів має становити 16-14 годин, а в подальшому 14 годин.

Під час вирощування індиків забезпечують дзвіноподібними поїлками. Висота поїлок має бути такою, щоб верхній край розташовувався на рівні спини птиці. У випадку використання інших типів поїлок слід користуватися розрахунками виробників. Птахи повинні мати необмежений доступ до чистої, свіжої та якісної води. Оптимальна температура води — 15–21 ° С. У господарстві має зберігатися запас води на 24 години.

Споживання води на початку періоду відгодівлі становить у 2,5 раза більше за споживання корму, на середньому етапі — удвічі більше зі спадною тенденцією.

Основою для успішного вирощування індиків є гарне здоров’я птиці. Центральну роль відіграють специфічні для індиківництва концепції охорони здоров’я, узгоджені з ветеринарним лікарем. Програму вакцинації впроваджують, виходячи з епізоотологічної ситуації у країні та регіоні. Щоденний моніторинг споживання корму та води, падежу та щотижневе зважування є життєвоважливими аспектами раннього виявлення хвороб та допомагає запобігти поширенню захворювань.