Продукти

У сучасних господарствах для годівлі молочних корів використовують суміш фуражних та концентрованих кормів у якості повнозмішаного раціону. Для максимальної ефективності оцінюють вгодованість тварин, визначають їхню масу, потенційну продуктивність та складають раціон, який балансують за рівнем енергії, вуглеводів, протеїну, жиру та вітамінно-амінокислотно-мінеральним наповненням. Слідкують, щоб розрахований раціон відповідав споживанню в господарстві. Для дотримання рівня споживання контролюють співвідношення фуражних та концентрованих кормів, вологість суміші та розмір частинок або концентрують раціон в умовах підвищеної температури навколишнього середовища.

Для здорової фізіології корови повинні споживати достатню кількість сухої речовини, що становить 2,5–4,0 % від маси тіла лактуючих тварин та 1,5–2,5 % для сухостійних. Раціон лактуючих корів на 60–65 % повинен складатися з фуражних кормів, щоб забезпечити нормальне функціонування рубця, а рівень неструктурних вуглеводів не повинен перевищувати 35–40 %. Підвищене споживання крохмальних вуглеводів може призводити до розвитку ацидозу. Окрім рівня клітковини в раціоні, контролюють її ефективність через подрібнення, тому фуражні корми повинні мати довжину в межах 11–40 мм. Для забезпечення молочних корів основними нутрієнтами використовуються грубі, соковиті, концентровані корми та функціональні добавки (вітамінно-мінеральні премікси, сорбенти, гепатопротектори, модифікатори здоров’я рубця тощо).

Важливою складовою грубого корму є сіно. Якісним грубим кормом вважається сіно люцерни з вологістю 15–18 %, що слугує джерелом протеїну, клітковини та каротиноїдів. Солому зернових використовують зазвичай як дешевий балансуючий матеріал для підвищення рівня клітковини в раціоні.

Основними соковитими кормами для корів служать кукурудзяний силос та бобово-злаковий сінаж. Кукурудзяний силос високої якості повинен бути зеленого кольору з фруктовим, злегка кислим ароматом, гарною сипучістю, без липкості. рН силосу має перебувати в діапазоні 3,7–4,2, а кислотний склад представлений передусім молочною кислотою. Вміст сухої речовини повинен коливавтися в межах 30–38 %, а рівень нейтрально-детергентної клітковини — 35–50 %.

Якісний сінаж — зеленого кольору, без ознак гниття, має ароматний трав’яний запах, містить високий рівень сухої речовини (50–55 %), сирого протеїну (від 18 %), низьку кислотність (рН 4,0–4,2), а його кислотний склад представлений молочною кислотою (понад 75 %). Рівень нейтрально-детергентної клітковини не повинен перевищувати значення 70 %, а його перетравність має бути не нижчою за 70 %.

Для виготовлення концентрованих кормів використовують зернові, бобові, олійні культури в чистому вигляді, а також після їхньої переробки: мелені чи плющені кукурудзу, ячмінь, пшеницю, висівки, післяспиртову барду, макуху та шрот сої, соняшнику, ріпаку, бурякову мелясу та інші продукти, що доступні в регіоні утримання. 

Вітамінно-мінеральні премікси використовуються за спеціальними рецептами, а функціонільні добавки — за потреби. У раціонах із високим рівнем крохмальних полісахаридів рекомендовано використовувати буферні премікси для запобігання ацидозу, після отелу — рідкі енергетики з кальцієм для запобігання молочній лихоманці та зміщенню рубця, у транзитний період — енергетики та захищені жири для профілактики кетозу. Для зв’язування мікотоксинів корму в раціон слід вводити сорбенти, для запобігання жировій дистрофії печінки — гепатопротектори, для покращення стану копит — модифікатори рогового шару, а для профілактики захворювань дистального відділу кінцівок — розчини для копитних ванн.