Продукти

Для максимальної ефективності оцінюють угодованість тварин, визначають їхню масу, потенційну продуктивність, враховують рівень споживання зеленої маси на пасовищах та складають раціон, який балансують за рівнем енергії, протеїну та вітамінно-мінеральним наповненням. Бажаний коефіцієнт угодованості перед спарюванням має становити 3,0–3,5, після окоту — 3,5, у перші 45 діб лактації — 3,0, 90 днів лактації — 2,5.

Для здорової фізіології кози повинні споживати достатню кількість сухої речовини, що становить 2–4 %, а в окремих випадках досягає 6 % залежно від віку та фізіологічного стану тварин.

Загальний вміст перетравних поживних речовин у раціоні дорослих тварин не повинен бути нижчим за 50 %, а в молодняку та дійних тварин — 60–70 %. Раціон кіз має містити близько 12 % клітковини, із якої рівень кислото-детергентної — 18–20 %, нейтрально-детергентної — 38–42 %, що забезпечує здоров’я рубця та нормальний стан мікрофлори. Рівень неструктурних вуглеводів не повинен перевищувати 35–40 %, а сирого протеїну — 12–14 %. З метою забезпечення основними нутрієнтами використовуються грубі, соковиті, концентровані корми та функціональні добавки (вітамінно-мінеральні премікси, сорбенти, гепатопротектори, модифікатори здоров’я рубця тощо).

Важливою складовою грубого корму є сіно. Якісним грубим кормом вважається сіно люцерни з вологістю 15–18 %, що слугує джерелом протеїну, клітковини та каротиноїдів. Солому зернових використовують зазвичай як дешевий балансуючий матеріал для підвищення рівня клітковини в раціоні.

Для виготовлення концентрованих кормів використовують зернові, бобові, олійні культури в чистому вигляді, а також після переробки: мелені чи плющені кукурудзу, ячмінь, пшеницю, висівки, післяспиртову барду, макуху та шрот сої, соняшнику, ріпаку, бурякову мелясу та інші продукти, що доступні в регіоні утримання. Для забезпечення фізіології травної системи тварин кількість концентратів не повинна перевищувати за сухою речовиною 40 %.

Вітамінно-мінеральні премікси використовуються за спеціальними рецептами, а функціональні добавки — за потреби. У раціонах із високим рівнем крохмальних полісахаридів рекомендовано використовувати буферні премікси для запобігання ацидозу, після отелу – рідкі енергетики з кальцієм для запобігання молочній лихоманці та зміщенню рубця, у транзитний період — енергетики та захищені жири для профілактики кетозу. Для зв’язування мікотоксинів корму в раціон слід вводити сорбенти, для запобігання жировій дистрофії печінки — гепатопротектори, для покращення стану копит — модифікатори рогового шару, а для профілактики захворювань дистального відділу кінцівок — розчини для копитних ванн.

Для відгодівлі молодняку дійних кіз використовують молоко, а в період із 3 по 5 тиждень привчають до стартового комбікорму. Зазвичай козенятам дають молозиво і молоко з розрахунку 10 % від маси тіла.

Потреба молока для козенят

У віці 4–6 місяців козенят переводять на раціон молочних тварин.