Продукти
Домашньому подвір'ю
Коні
Упродовж сторіч господарське значення коней полягало в перевезенні вантажів та верховій їзді. Довгий час домашні коні забезпечували людей молоком, м’ясом та шкірою для одягу. У сучасних умовах продуктивне конярство не перевищує 5 %, а коні частіше використовуються для занять кінним спортом та з декоративною метою.
Рекомендації з годівлі
Тварин бажано годувати 3–4 рази в однаковий час кожного дня для злагодженої роботи травної системи. Перегодовування і голод однаково шкідливі для коней. Режим харчування корегують відповідно до віку, статі, фізичних навантажень і пори року.
Для лошати віком два-три тижні єдиним кормом є молозиво і молоко матері. У 10–15 днів лошата наслідують матір і починають поїдати корм. Тому підгодівлю комбікормом або вівсом і пшеничними висівками починають з 2–3-тижневого віку. Для підгодівлі лошат бажано обладнати спеціальну годівницю з решіткою. Раннє привчання лошат до рослинного корму — запорука правильної роботи шлунково-кишкового тракту. Для лошат-сиріт використовують замінники молока.
Годівля дійних кобил залежить від живої маси та рівня молочної продуктивності. Годівля спортивних коней має повністю забезпечувати потребу в енергії та протеїні, але не сприяти накопиченню зайвого жиру. Для коней, яких використовують у дистанційних пробігах, організовують раціональну годівлю для уникнення проблем із суглобами, обміном речовин та дегідратацією. Тип раціону має забезпечувати тварин глікогеном (джерелом енергії) та білком для діяльності мускулатури.
Для нормального травлення коням потрібні грубі корми (сіно). Сіно частково змінюють буряковим жомом та соєвим лушпинням, часто додають моркву, а в літній період випас або скошена трава повністю задовольняють потребу в грубих кормах. Концентровані корми складаються з вівса, плющеного ячменю, кукурудзи та макухи. Обов’язковим кормовим компонентом для коней є сіль, а у випадку важких тренувань вводять енергетичні добавки: мелясу, лляне насіння, рослинну олію тощо.
